«З дітьми завжди повинна бути поруч,

даруючи тепло і зігріваючи поглядом,

їх у світ прекрасного вести

і пам'ятати заповідь - не нашкодь!»

Моє педагогічне кредо.

Серце віддаю дітям!

(В. О. Сухомлинський)

Мій ранок починається в садочку,

Де іграшок багато та пісень.

Спілкуючись з дітьми, не помічаєш

Як час іде і як згасає день.

Прийшла я працювати у садочок

Не просто так - за покликом душі:

Для мене діти всі талановиті,

Розумні, гарні, просто молодці!

Коли приходжу втомлена, розбита,

А діти підійдуть і обіймуть,

То враз забуду втому і образу,

Натхнення до роботи додадуть.

В роботі не люблю я старих штампів,

Бажаю щось новеньке відкривати.

Коли я бачу ці розумні оченята,

То хочеться свій досвіт передати

Я знаю що таке коли хворіють діти…

І плани вже рука втомилася писати…

Але все рівно ми повинні дітям

Кожен день частину серця віддавати!

Я знаю, що буває дуже важко:

Санстанція, комісія, батьки…

Під час буває, що нервую, навіть плачу,

Але мене втішають малюки.

Вони моє впровадження в роботу,

Мої партнери, друзі – малюки.

Тому я звуся гордо Вихователь

Не за професію, за покликом душі.

Іноді в одному вірші вдається розповісти багато про що ...

Я вихователь Караванського дошкільного навчального закладу. В даній установі працюю вже майже 20 років.

Ще будучи дитиною, відвідуючи дитячий садок, я говорила дорослим про те, що обов'язково стану вихователем, коли виросту. Зараз я точно не можу сказати, що вплинуло на мій вибір, але вочевидь те, що з дитинства мене оточували розумні, добрі, справедливі педагоги, які самовіддано любили дітей і свою професію. Я стала вихователем, закінчивши в 1995 році Харківський педагогічний коледж .

Назвати легкою роботу вихователя не можна. Це кропітка щоденна праця: на мені лежить величезна відповідальність за виховання маленької людини. Я точно знаю, що зробила правильний вибір. Щасливі обличчя і усмішки моїх діточок, вдячність батьків - підтвердження тому. Наша професія, як ніяка інша, оточена любов'ю, і прекрасно, коли це любов взаємна. Я люблю дітей, як своїх власних, з розумінням ставлюся до слів і вчинків кожної дитини

У мене в групі 20дітей, група різновікова. Вони всі різні, але об'єднує їх одне: кожен з них унікальна особистість, що має вроджені творчі задатки. Моя задача перетворити ці творчі задатки в творчі здібності. Я хочу, щоб мої діти в п'єсі під назвою «Життя» грали роль гідних героїв, щоб вони були добрі, щирі, щоб виросли сильними, творчим людьми. Я навчаю дітей дивуватися і дивувати, навчаю радіти життю і дарувати радість іншим. Тому моє педагогічне гасло: «Для мене, як для педагога, важливо, щоб діти були активні, життєрадісні, відкриті, поважали самих себе і визнавали цінність інших». Мені важливо, щоб діти раділи кожному дню проведеному в дошкільному закладі і щоб кожен день перетворювався для них в день радості і щастя.

У своїй роботі я керуюся такими принципами:

- Стався до дітей так, як би ти хотіла, щоб вони ставилися до тебе

- Вчися сама, щоб навчити інших

- Дозволяй дітям вчити тебе тому, що знають і вміють вони

- Прагни приймати дітей такими, якими вони є

Я багато працюю, але щоб повноцінно віддавати себе улюбленій справі, необхідно бути здоровою, вести правильний спосіб життя. Я люблю подорожувати, тому що завжди цікаво розширити свій кругозір; активно займаюся спортом, щоб завжди бути в хорошій фізичній формі; багато читаю, щоб бути в курсі всіх подій. Здоровий спосіб життя я пропагую серед колег, батьків і своїх вихованців.

У своїй установі я є наставником молодих спеціалістів. Досвідом своєї роботи я ділюся і з іншими педагогами, і на деяких сайтах Інтернету.

У нашій роботі неможливо зупиниться на досягнутому, тут потрібно постійно зростати, як ростуть діти, які прийшли в дитячий садок. Тому в 2009 році я закінчила Харківський педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди.

Я люблю свою професію за те, що разом з дітьми росту, розвиваюся і багаторазово проживаю найщасливіший час - дитинство. Я знаю, я не даремно працюю,

Я вихователь і цим пишаюся.