Педагог, який почав працювати за методикою М.М. Єфименка повинен насамперед ознайомитись та вивчити заповіді, які допоможуть виховати здорову дитну.

Що ж таке ’’Театр фізичного виховання’’? Я як педагог, який вирішив працювати за технологією М. Єфименка, маю насамперед продумати ігрову тему, на основі якої відбуватиметься моя ігрова взаємодія з дітьми. Технологія «Театр фізичноговиховання» розрахована на проведення всіх чи кількох занять як однієї великої тематичної гри (ВТГ), тобто макрогри. Схематично завдання будь-якої гри міститься у формулюванні її теми, що слід обов’язково враховувати. Сюжет гри не повинен суперечити першому положенню авторської системи фізичного виховання, яке зобов’язує починати будь-яку рухову діяльність дітей із лежачих, тобто горизонтальних (розвантажувальних), положень з поступовою вертикалізацією поз і ритмів руху до прямоходіння, повзання, бігу, підстрибувань, стрибків. Вдалий добір макроігор є передумовою того, що заняття з фізичної культури будуть захопливими для дітей, матимуть очікуваний ефект. Іноді на означення таких занять використовують термін «фізкультурна казка», який тлумачиться як ігрове дійство, організоване з урахуванням основних природних закономірностей рухового розвитку дитини. Я займаючись  можу розіграти зі своїми вихованцями будь-яку тему, казку, ситуацію, дотримуючись при цьому формул природного рухового розвитку дітей.

Десять заповідей, на які я спираюсь у роботі, працюючи за методикою М. М. Єфименка

1. «Йди за логікою природи».

Вона базується на вченні Ч. Дарвіна про еволюцію і становлення тваринного світу: риби, земноводні, плазуни, комахи, ссавці, мавпоподібні, людина. І видно за якою логікою природа «ліпила» руховий статус людини: від горизонтальних положень тіла і опорою на чотири кінцівки до вертикального з опорою на дві кінцівки.

Тому я в своїй роботі спираюсь на такі рекомендації М. М. Єфименка – руховий розвиток дошкільника обов’язково має відбуватися у такій природній послідовності:

-   вправи у позі лежачи на спині, а потім на животі;

-   різні перевертання зі спини на живіт і навпаки;

-   повзання по пластунському й на «чотирьох»;

-   вправи у сидячій позі;

-   вправи у вихідному положенні стоячи;

-   ходьба, підстрибування, біг, лазіння, маніпулювання з предметом, метання.

2. «По висхідній спіралі».

Вправи в основних рухах приставляти також у природній послідовності, а саме: вправи у позах лежачи, повзання, у позах сидячи, стоячи, вправи з лазіння, рівноваги, після цього – ходьба, підкидання й ловіння, метання.

3. «Педагогічний спідометр».

Стосується загально-розвиваючих вправ. За визначенням М.М.Єфименка ЗРВ мають право на існування як розминка для розігрівання м’язів тих, від яких залежить результат основного руху.

4. Поділ заняття на три частини повинен бути не формальним, а фізіологічно виправданим.

За системою М.М.Єфименка дитячий організм поступово розправляє свої фізіологічні можливості, втягується у режим роботи і досягає максимальної працездатності в основній частині заняття, а точніше в останній його третині. Це пік психологічного та фізичного навантаження. Я використовую в цей час рухливі ігри з такими видами основних рухів як лазіння, біг, стрибки, кидання та ловіння м’яча. Люблю використовувати естафети і вправи спортивного типу. Вони додають заняттю більше емоційного піднесення і задоволення.

5. «Театри фізичного виховання».

Девіз заповіді «Граючи – навчати, граючи – розвивати, граючи оздоровлювати, граючи – виховувати». Вся робота заснована на цікавій сюжетно-рольовій дії. За свою практику я створила з дітьми декілька цікавих ігор- занять, а саме: «Космічна подорож», «Подорож на острів здоров’я», і т. д.

6. «Енергія задоволення».

Є один критерій, який ми часто недооцінюємо. Це – позитивна енергія задоволення, яка має наповнювати дітей як протягом усього заняття, так і після його закінчення.

7. «Обстеження рухового розвитку дітей».

Під час тестування повинні переважати ігрові, стимулюючі ситуації. Кожен тест має бути перетворений у маленьку театральну сценку з відповідною ігровою атмосферою.

8. «Матеріально – технічне забезпечення фізичного виховання».

Наявність у залі певних предметів викликає у дітей відповідні рухові дії. На своїх заняттях я часто використовую нетрадиційне обладнання. Це додає заняттю особливого колориту і стимулює дітей у виконанні фізичних рухів.

9. «Здоров’я здорових потребує профілактики і корекції».

- обстеження рухового розвитку дітей;

- планування корекційно — фізичного виховання;

- організація корекційно – профілактичної роботи з «особливими» дітьми;

- контроль за підопічними у процесі їх фізичного виховання.

10. «Через рух і гру до формування людини майбутнього».

Фізичне виховання не треба зводити лише до м’язової діяльності. Рухова  активність – це міцний фундамент для інших видів навчально – виховної роботи: формування  просторових, часових уявлень, вивчення властивостей матеріалів і предметів, уточнення та активізація дієслівного словника дітей, розвиток уваги, логічного мислення, формування  математичних уявлень, виховання особистісних якостей (чесність, сміливість, співчуття…), формування у дівчаток – жіночності, тендітності, акуратності, у хлопчиків – мужності, джентльменства, виховання гармонії, музичного слуху, пластики рухів…