Будемо знайомі
Бровко Ліліана Гусейнівна
Дата народження: 05.04.1974
О світа: Вища,
2009 р. –ХНПУ 
ім. Г.С.Сковороди
«Вихователь дошкільного віку, організатор ме-тодист та вчитель логопед»

Педагогічний стаж: 16 років

Місце роботи: Караванський дошкільний навча-льній заклад (ясла-садок) Люботинської міської ради 
Харківської області

Посада: Вихователь


Кваліфікаційна категорія: Спеціаліст І катего-рії

Курси підвищення кваліфікації: Комуналь-ний вищий навчальний заклад «Харківська академія непе-рервної освіти» зі спеціальності «Вихователь ДНЗ»2012р

Професійний шлях
З 2.09.2001 року працюю на посаді вихователя Караванського дошкільного навчального закладу .
Відомості 
про підвищення кваліфікації 
та професійну підготовку
Курси підвищення кваліфікації при Харківській академії неперервної освіти зі спеціальності «Вихователь ДНЗ» з 19 листопада по 14 грудня 2012 року.
Захистила проект на тему: 
«Використання інноваційних технологій за методикою М.О.Зайцева». 


Відомості про атестацію
30/03 2010р. – відповідає займаній посаді, з підтвердженням кваліфіка-ційної категорії «спеціаліст ІІ категорії ».
20/03.2013р. відповідає займаній посаді, з підтвердженням кваліфіка-ційної категорії «спеціаліст І категорії ». 

Моє педагогічне есе
Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних про-фесій виховательська справа посідає особливе місце - вона початок усіх інших. Головне призначення педагога – навчити маленьку людину бути Людиною. 
Кожен з нас проходить через чарівний, чудовий, казковий світ дитинства. І дуже важливо, хто поведе нас дивними стежками до пі-знання світу. Мені пощастило. Моїм першим провідником у відкритті таємниці знань була перша вчителька, яка назавжди залишила свою ча-стку в нас, дітях, вклавши в наші душі найбільші скарби – душевність, людяність, порядність. Вона віддала дітям понад 40 років свого жит-тя і є взірцем педагогічної діяльності. Саме перший вчитель допоміг мені знайти своє покликання, ствердитися в ньому. 
Педагогічна діяльність – це нелегка праця і обрати шлях вихо-вателя не кожен наважиться. Головним помічником та порадником мені слугує любов до дітей. Саме тому, відношення до професії з роками не зникає, а тільки стає мудрішим та глибшим. Скільки віддано справі за ці роки, а скільки, ще треба віддати… 
В пам’яті згадуються слова В.О. Сухомлинського «Любити мож-на те, чому уже віддав частину душі». Я люблю своїх вихованців, я від-чуваю їх довіру до мене, надію на мої поради та підтримку. Я задоволе-на їхньою цікавістю, подивом, адже розумію – від мене залежить, яки-ми вони виростуть.
Намагаючись достукатися до серця кожної дитини, відчуваю свою відповідальність за її майбутнє. А головне своє завдання вбачаю в тому, щоб допомогти кожній дитині повірити в себе, в свої сили та свої можливості.