Не розгубити потенціал раннього віку - державна задача для дошкільної педагогіки на сучасному етапі. Саме цьому завданню, дошкілля Славутича, надає і понині пріоритетного вирішення.  

Діти раннього віку мають свої, специфічні, притаманні лише цьому періоду, етапи психологічного та емоційного розвитку.

 Серед них: сенсомоторна діяльність (відчуття та сприйняття), перебільшена властивість процесів збудження над гальмуваннями, підвищена емоційність, наслідуваність дорослих, вразливість.

Не секрет, що у 90-х роках ХХ століття був кризовий період на терені України,  при якому  різко скоротилася народжуваність. Це  спонукало до закриття більшості груп дітей раннього віку в ДНЗ. Було зруйновано  багатюще предметно-розвивальне середовище для малюків, втрачено досвід  багатьох педагогів, які залишили дитячі садочки чи перейшли  працювати на групи старшого дошкільного віку.

 Винятком ситуації, яка склалася навколо проблем раннього віку,  було чи не єдине м. Славутич, що знаходиться в Київській області.

У 1986 році на четвертому блоці Чорнобильській АЕС трапилася аварія.

 Рішення про будівництво нового міста  для енергетиків було прийнято 2 жовтня 1986 року. 

Місто  Славутич від народження стало унікальним місцем єднання людських сердець, бо споруджували його будівники восьми колишніх республік СРСР.

 Відповідно, в нове місто, приїхало багато молоді. В далекому 1990 році  наповнюваність груп (списковий  склад) дітей раннього віку становив близько 25-27 осіб!!!

Отже, педагогічному загалу міста вдалося не тільки зберегти, а й розвинути потенціал педагогічних кадрів (обслуговуючого персоналу, вихователів, методистів), удосконалити методику виховання дітей раннього віку через індивідуальні заняття педагога з дітьми, заняття в присутності батьків, іншу навчально - виховну роботу.   

  Далося в знаки створення в середині 90-х років нової моделі дошкільної освітянської системи: спільно з родиною забезпечити  виховання дітей раннього віку в умовах дитячого садка, сприяти  розвитку особистості  дитини і гармонійних відносин з дорослими.

Сприяло цьому  предметне середовища ясельної групи, яке базується на  ідеї: дитячий садок – це другий будинок для малюка, в якому йому затишно і радісно.

Для зручності організації предметно-розвивального середовища дітей, були організовані осередки діяльності.

Осередок - місце зосередження чого-небудь, джерело поширення чого-небудь, основа з якої розвивається, виростає, поширюється що-небудь. („Великий тлумачний словник сучасної української мови”,  Київ,  2001 р).

 Умовно їх можна було позначити:

• осередок театральної діяльності чи осередок ряження;
• осередок сенсорного розвитку;
• осередок конструювання;
• спортивний осередок;
• осередок образотворчої діяльності;
•  музичний осередок;
• художньо-мовленнєвий осередок;
•  осередок живої природи;
• осередок для батьків.  

Однією з актуальних проблем було і є на сьогоднішньому етапі збереження і зміцнення здоров’я дітей. А психічне здоров’я – це показник успішного розвитку особистості. Дуже важливим було дотримання поступовості адаптування дітей до дитячого садка.   

Адаптація (від  лат. „пристосовую”) - це складний процес пристосування організму, який відбувається на різних рівнях – фізіологічному, соціальному, психологічному.

 Пристосування організму до нових умов, до нового режиму супроводжується  як правило зміною поведінкових реакцій дитини, розладом сну, апетиту.

 Проте адаптація у різних дітей відбувається по – різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, емоційної залежності від матері.

Враховуючи це, науковці і практики  виділяють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група - ті, для кого процес адаптації легкий та безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні.

Друга група – малюки, які адаптуються повільніше й важче. Поведінка таких дітей нестала. Періоди зацікавлення грою змінюються періодами байдужості, вередування. Навички гри та спілкування розвинені недостатньо.

Третя група - діти, які важко пристосовуються до нового для себе побуту. Такі діти несамостійні, неконтактні. Сон, апетит - погані, можливо і зовсім відсутні.  Найбільш складна перебудова організму відбувається на початковій фазі адаптації, яка може затягнутися і перейти в дезадаптацію, що може призвести до порушень здоров’я,  поведінки, психіки дитини.

Щоб уникнути ускладнень і забезпечити оптимальне проходження адаптації необхідно забезпечити також оптимальний поступовий перехід дитини із сім’ї в дошкільний заклад.

Робота проходить в декілька етапів:

• підготовчий етап (батьківські збори, анкетування, консультування);
• етап спостережень  (заповнення листків адаптації, діагностика);
• етап аналізу і висновків (аналіз адаптаційних листків і індивідуальних карток розвитку).

Розглянемо детальніше етапи роботи, що спонукають  до безболісного адаптування дітей до дитячого садка.

Підготовчий етап

До квітня - батьки мають познайомитися з вихователями під час запису дитини.

В травні - традиційно проводиться батьківські збори: детальне знайомство з умовами дитячого садка, з організацією життя малюків у дитячому садку.

В серпні - попереднє знайомство з дітьми, відвідування групи батьками разом з дітьми протягом трьох днів.

                                     Етап спостережень

включає:

• поетапний прийом дітей в групу, постійне збільшення часу перебування дітей в групі, знаходження  мами в групі при необхідності, спостереження за поведінкою дітей, консультування батьків;
• розробку індивідуального режиму дня дитини, постійне входження її в життя дитячого садка;
• оформлення „Листків адаптації”, оцінку рівня нервово-психічного розвитку дітей. Активними тут є такі форми роботи: індивідуальні консультації, проведення спільних прогулянок неорганізованих дітей з дітьми групи, відкриті дитячі свята (Новий рік, мамине свято і таке інше).

                                      Етап аналізу  і висновків

 Має на меті :

• обробку результатів і аналіз адаптаційних карт розвитку. Виявлення дітей з важкими  ступенями адаптації  та індивідуальна робота з ними.

                             Рекомендаційна пам’ятка  батькам,

дитина яких вперше відвідує дитячий садок

Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, при потребі - залиштеся на час  вкладання дитини до сну.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат  для дитини у сім’ї.

Бережіть нервову систему дитини.

Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як любить засипати, що любить їсти, які продукти харчування провокують  алергію і таке інше).

Проконтролюйте: аби   початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців,  1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців,  2 роки 9 місяців, 3 роки.

Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

Допоможіть дитині виробити звичку дотримуватися  такого режиму дня, як   в дитячому садку.

Рекомендації вихователю

для ефективної взаємодії  з  дитиною раннього віку,

яка  вперше буде відвідувати дошкільний заклад

 Спробуйте планово і поступово заповнювати групу (прийом 2- 3 малюків у тиждень).

Кожного дня утримуйте контроль за станом здоров’я, емоційним станом, апетитом, сном дитини.

При  відвідуванні батьками дошкільного закладу, виходьте їм на зустріч.

 Запропонуйте батькам  оглянути  групу, ігрову кімнату, зверніть  увагу на іграшки, посібники, які є в групі, покажіть шафи куди діти вішають свій одяг.

Обов’язково познайомте  батьків з режимом дня в дитячому садку. Виясніть найяскравіші особливості і звички дитини: як називають її вдома, чим дитина більше всього любить займатися, особливості її поведінки.

Уточніть наступні правила при спілкуванні з батьками:

• дитячий садок – це відкрити система, в будь-який час батьки можуть прийти  в групу  і знаходитися в ній скільки їм це необхідно;
• батьки в подальшому можуть приводити та забирати дитину в зручний для них час;
• вихователь повинен виконувати прохання батьків, що стосуються харчування, сну, одягу дитини;
• всі загартовуючі процедури проводяться тільки за погодженням з батьками.  

Як показує практика,  ефективним є  обов’язкове відвідування практичного   психолога, перед вступом дитину в ДНЗ. Він проведе вступну,  роз’яснювальну бесіду з батьками. Під час цієї бесіди заповнюють „Психолого-педагогічні параметри,  що визначають готовність дитини до вступу в ДНЗ”.