Хід:

 Кімната - «світлиця» прикрашена китицями калини, вишитими рушниками.

Посередині кімнати - високий гіллястий кущ калини.

Вихователь: Діти, сьогодні у нас не зовсім звичайне заняття. Ви, напевно, помітили, як гарно прибрана наша «світлиця». А зараз сідайте навколо калини і будьте уважні.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма,

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Калина й Україна нероздільні. Калина полюбила українську землю, де має найбільш сприятливі умови для зросту, а народ України шанує її за пишну вроду і цілющі властивості.

Вихователь: А зараз, малята, я розповім вам легенду про калину: « То було давним-давно. В одному селі жила чарівна і привітна дівчина. Звали її Калинкою. Люди любили її за добре серце.

Навесні Калинка, як завжди, пішла до лісу. Довгий шлях пролягав до нього. Дай, думає, - посаджу вздовж шляху якісь рослини. Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло. Щоб воно прийнялося, Калинка носила воду від своєї хати з криниці й поливала. Дерево прийнялося, і розрісся великий кущ. Йшов якось шляхом подорожній, стомився й сів під кущем відпочити. Усміхнувся: « Спасибі тим роботящим рукам, що його посадили!».

Тут увесь кущ, немов від сну, стрепенувся. Гульк - враз кущ укрився білим-білим цвітом. Дивиться на нього подорожній: що воно далі буде? Осипався цвіт, замість нього - ягоди червоні, як намисто, виблискують. І диво -  у кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленого місця і здивувалась зерняткам, а кущ нахилився до неї і шепоче: « Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забули, подаруй нам своє ім'я, Калинко...»

 Вихователь:  Любі діти! Не злічити легенд, переказів, пісень, віршів про калину. А хто з вас, діти, знає вірші про калину? (Діти читають вірш Т.Г.Шевченка «Тече вода з-під явора...») Діти, а чиї вірші ви зараз прочитали? Хто їх написав? Правильно, Т.Г.Шевченко - великий український поет. Він дуже любив калину. Червона калина є символом рідного краю, усієї нашої України. А хто з вас знає прислів'я, загадки про калину? ( Діти відповідають).

Читання плакатів за методикою М.Зайцева

Пишна та красива, мов червона калина.

Щоки червоні, мов кетяги калинові.

Милуйтеся калиною, коли цвіте,

а дитиною, коли росте.

Загадка:

Не дівчина, а червоні стрічки має. (Калина)

Вихователь: А давайте разом з вами заспіваємо пісеньку про калину « Ой, є в лісі калина».

Ось, подивіться, що є в моєму кошику! Що це? (Ягідки калини). А чи бажаєте ви покуштувати ці ягідки? (Так). Діти, які вони на смак? (Відповіді дітей). Так, на смак вони кислі і трохи гіркуваті. Але вони дуже корисні. Ягоди калини лікують багато хвороб: кашель, ангіну, запальні процеси шлунка. Свіжу зрізану кору калини прикладають до кровоточивих місць.

Вихователь: А ще, дітки, з калини готують багато смачних страв: пироги, кисіль, варення, компоти. Ось така наша калина. Калина й Україна невіддільні настільки, що не можна собі уявити одну без одної. А зараз подивіться, діти, і скажіть, що у мене в руках? (Букет вербових котиків).

Читання плакатів за методикою М.Зайцева

Котики-воркотики

Котики-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт —

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.                                          А.М'ястківський

Вихователь: Діти, верба, як і калина, є своєрідним символом нашого народу. "А де росте верба? (Відповіді дітей). Вірно, діти, вона росте на берегах річок, біля води, у парках. Вербою обсаджують дороги та ставки, береги річок, джерельця. Для чого це роблять? Верба тримає вологу. Садять її також на полях, щоб ті не руйнувалися від вітрів і дощів, а річкам верби не дають висихати. У народі кажуть: «Де росте верба, там житиме і ріка». Ще в давнину люди любили і шанували вербу, складали про неї багато порівнянь:

Зігнувся, як верба над водою.

Будь високим, як верба, 

та багатим, як земля.

Гнеться, як лозина.

Давним-давно народилися в Україні вербові промисли. Верба гнучка, з неї виготовляли полоззя для санчат, човники, музичні, інструменти — кобзи, бандури. А ще з вербових гілочок плетуть кошики, сувеніри, тарілки, меблі, огорожі. (Демонстрація виробів).

Вихователь: Верба живе понад 20 років, а для виробів її потрібно дуже багато. Ось і вирощують у лісництвах цілі плантації верби, доглядають їх.

Багато лісу— не губи.

Робота із складовими картинками за методикою М.Зайцева

Мало лісу— бережи.

Нема лісу— посади.

Вихователь: Давайте запам'ятаємо це прислів'я на все життя. А зараз давайте підемо в хоровод навколо калини.(Лунає музика, діти виконують танцювальні рухи).